В липні 2023 року здійснювались експедиційні виїзди з метою моніторингових досліджень стану біорізноманіття на території РЛП «Тилігульський», зокрема на Чиловій та Малій Українській косах. Більш детально співробітники Парку (Мельник Р.П. та Грубий М.В.) та доцент Національного університету кораблебудування імені Адмірала Макарова Мельничук С.С. продовжили досліджувати рослинність галофітону, а також птахів, які гніздяться на косах.
Галофітна рослинність займає чільне місце в структурі рослинного покриву і є специфічною, а зв’язку з цим виділяється як самостійний тип.
Поширення і розвиток галофітної рослинності зумовлені ступенем засоленості ґрунту солями, шкідливими для багатьох видів рослин, в усіх ґрунтах міститься певна кількість різноманітних солей, завдяки засвоєнню яких функціонують всі рослини.
Галофітна рослинність є азональним типом рослинності. Її угруповання розвиваються при наявності легкорозчинних солей, розламів кристалічних порід, депресій із солеведіленням, хоча можуть зростати і поза їх межами.
Характерною ознакою галофітної рослинності є її комплексність. Висока засоленість різної якості поєднано з геоморфологічими і літографічними особливостями каштанових ґрунтів та їх чисельних підтипів сформували відповідну комплексність. В результаті виникають різноманітні рослинні комплекси в мініатюрі, розділені голими ділянками ґрунту, в солоній воді яких ранньої весни розвиваються найбільш солестійкі ефемери, котрі в засушливий період відмирають, внаслідок чого рослинні комплекси тривалий час залишаються відособленими. Отже, характер горизонтальної диференціації рослинних комплексів корелятивно пов’язаний з мозаїчністю ґрунтового покриву та його відмінами.
Флористичний склад галофітної рослинності не тільки специфічний, а бідний і одноманітний. Тут зростає близько 30 видів з ознаками галоморфності.
На косах переважає справжньосолончакова сукулентно-трав’яниста, справжньосолончакова трав’яниста та лучно-галофітна рослинність. Вона формується на перших етапах розвитку рослинного покриву на мокрих солончаках, після заливання їх солоними водами. Основними домінантами є галофіти, які пристосувалися до високого вмісту солей в ґрунті. Це однорічники, які мають сукулентну форму і здатні до накопичення хлоридів і сульфатів у досить великій кількості в своєму організмі, вони формують угруповання з переважанням Salicornia euroropaea, Suaeda prostrata, Petrosimonia oppositifolia, Halimione pedunculata, Salsoda soda, Frankenia hirsute, Kochia prostrate, Plantago salsa.
Справжньосолончакова трав’яниста рослинність представлена угрупованнями, сформованими домінантами, які належать до біологічного типу багаторічних трав’янистих галофітів і в процесі еволюційного розвитку пристосувалися до життя на ґрунтах з великим засоленням. До цієї групи належать угруповання з домінантною роллю Limonium meyeri, які на території України поширені лише в приморській смузі, де вони займають ділянки як на суглинистих солончаках материкової частини, так і на черепашково-піщаних морських кіс і солончаків.
Фон рослинного покриву всієї асоціації утворює Limonium meyeri з фіолетовим аспектом під час цвітіння. Цей рік вид зформував густі зарості майже без домішок інших видів (загальне проективне покриття 50-54%) на зниженнях досліджених кіс.
У структурі лучно-галофітної рослинності виділяється значна кількість угруповань, основними з яких є такі з переважанням Puccinelia distans, Aeluropus littoralis, Tripolium vulgare, Carex distans, C. extense, Bolboschoenus maritimus, Plantago maritima, Scorzonera parviflora.
Характерною ознакою галофітної рослинності є наявність в травостої напівчагарників Camphorosma monspeliaca, Kochia prostrata, Frankenia hirsute та ін.
Ще однією відміною рисою галофітної рослинності є повна відсутність деревних видів рослин і лісових угруповань. На Чиловій косі з деревних видів рослин зростає тільки Elaeagnus angustifolia.
Особливу цінність на косах має місцезростання популяції Морківниці прибережної (Astrodaucus littoralis (M. Bieb.) Drude. Родина Селерові (Зонтичні) – Apiaceae)). Цей вид занесений до Червоної книги України.
Учасники експедиціі:
– к.б.н., завідувачка наукового відділу РЛП “Тилігульський” Мельник Р.П.
– доцент Національного університету кораблебудування імені Адмірала Макарова Мельничук С.С.
– науковий співробітник парку Грубий М.В.